The text of the 2024 Radio Dictation of National Unity, “The Magic of the Voice”, written by Oksana Zabuzhko, has been published; the dictation took place on 25 October. It was read by the poet and serviceman Pavlo Vyshebaba.
Key points of the text
- Structure and emotional tone: the text opens with the familiar “brekhunets”, the wired-radio loudspeaker that signals the start of a new day. The moment creates a sense of unity among children and adults getting ready for school and work, brought together by the magical sound of the voice on the radio.
- The power of the human voice: particular attention is paid to the human voice’s ability to stir emotions and make people fall in love even without any physical contact. Examples from folklore and from the history of Ukrainian music underline the place of the voice in cultural memory.
- Historical reflections: Oksana Zabuzhko recalls the 1960s–1980s, when patriotism found its expression in football commentary. The commentators’ voices created a sense of unity, and their intonation conveyed solidarity with “our own”.
- The present and change: despite technological change, Ukraine continues to be heard on the air, and its voice will never be drowned out. This testifies to the enduring cultural identity of Ukrainians.
Check your own dictation against the original text:
“Магія голосу” (“The Magic of the Voice”)
Спочатку був “брехунець”. З нього починався день: клац! — і пронизливе рокотання перших тактів “Реве та стогне…”, а за ним примусово-бадьоре “Говорить Київ!” давали знак, що з-під теплої ковдри хоч-не-хоч пора вилізати.
Діти люблять чутися в гурті. Було приємно думати, що цієї миті по країні мільйони дітей так само збираються до школи, а їхні тати-мами — на працю, і всіх нас об’єднує голос із радіо. Людський голос — то взагалі матерія магічна, в нього можна закохатись, навіть не бачивши носія. “Оксано, Оксано, я чую твій голос, то вітер мені з України приніс”, — під це танґо й досі танцюють на весіллях, не підозрюючи, що це фольклор засланчий, гулагівський — не до коханої дівчини звернений, а до легендарної співачки Оксани Петрусенко, чий спів у сталінські роки Всесоюзне радіо доносило і в сибірську пущу.
А в 1960-1980-ті, коли єдиною дозволеною формою патріотизму було вболівання за київське “Динамо”, Україна була закохана в голоси футбольних коментаторів. Їх упізнавали з півслова, в їхніх модуляціях ловили, мов ковток свіжого повітря, солідарність зі “своїми” і обурення привілеями москвичів, котрим безсоромно підсуджували судді у вирішальних матчах. Аж дивно, яке багатство сенсів здатен виражати людський голос самою лиш інтонацією!
Згодом телевізор притупив нам на те слух.
Та, попри всі зміни технологій, от уже сто років Україна звучить в ефірі планети власним голосом. І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити.
Have you checked it yet? We are sure you did well!
Writing the dictation was thus an important step in uniting Ukrainians around their language and culture, bringing together people of all ages and professions. We wish everyone continued success in all their work and endeavours – may all your plans come true!
